тим більше…

[danylo_kubai]

У спогадах життя коротше, аніж пам’ять, в якій минуча мить триває крізь роки, і згадки про таке — лункі порожні храми, присвячені богам, яким не стати нами, тим більше навпаки. Покручені стежки, якими нам блукалось, де загубились ми і де не ми знайшлись, в ті храми не ведуть. То нащо цей аналіз, навіщо це усе пригадувати зараз тим більше ще колись? Ключами PGP не відчинити брами, а нескінченний цикл — то ще не вороття, не записати все, що щойно півзатямив, і нащо тим усім обтяжувати пам'ять, тим більше забуття? Бо що було і знов вертає ув уяві — минулося як дощ в тепло слідів вперіщив, а смерти там нема, ні волі, ані слави, і чим вони значущіш та цікавіш — тим більше…