Данило Кубай(чук)

богині не спалося
надто рельєфно пригадувався
затишок руки
на спині того
пропахлого травами і тваринами
простака-коханця
надто близько
до барабанних перетинок
було його сопіння вві сні
недосяжне

і в цьому купленому за нього теплі
під цима купленими за нього зорями
богиня рахувала їх
аби заснути
і розуміла що робить те
рівнісінько з тою інтонацією
як він рахував корови й вівці
перш ніж іти до неї
бо що як одна відбилася
і стала найдорожчою

і одна ж таки відбилася
лише якою ціною

аби не думати про це
богиня рахувала світові
перша
друга

я тепер зовсім дурґа
думала вона
я хочу бути добром
нарешті бути добром
з кулаками
аби більше не
щоб ніколи і знов
як той

знову
знову він
як заснути богині
і вона прокидається
збирає волосся

знов рахує
розклада магазини
до кишень плитоноски
взуває талани

наче все на місцях
і аптечка
й радєйка
і патч з позивним
де написано Калі

глупої безтрамвайної ночі
на мудрий безкиянний хрещатик
вертаються люди й будинки
з-під товщ нашаровань цегельні
орднунґу зондеркоманди
ярів і забутих кар’єрів
загублених мовлень і вимов
розтертих жорнами часу
встають і напівпрозорі
вертають до втрачених колій
заповнюють вкляклу алейку
займають дві смуги вулиці
і заштрик метра несилий
стримувати їх на місці
і патрулі запівнічні
та алкаші незтверезні
туляться до міськради
універмаґу й ґастроному
і на півхрещатика сяє
згорілий намарне київ
але до ранку
до ранку
до рани
і кулі cонця

все дитинство
нам повторювали
скажіть спасибі
у вас таке дитинство

нам показували
фотки дітей під бомбами
фотки бездомних дітей
фотки дитячих тіней

нам розказували про
фактори враження
термоядерної зброї
аґресивні блоки
та наші ракети
на варті миру
що уможливлювали
це неймовірно щасливе дитинство
нереально цікаві казки
зокрема цю
про хлопчика що так і не виріс

і дуже хотілося
🚀 майже як стати космонавтом 🚀
сховатися до такої казки

того вересня
ніколи не стати дорослими
було майже реально