danylo_kubai: self-portrait in quare style (Default)

богині не спалося
надто рельєфно пригадувався
затишок руки
на спині того
пропахлого травами і тваринами
простака-коханця
надто близько
до барабанних перетинок
було його сопіння вві сні
недосяжне

і в цьому купленому за нього теплі
під цима купленими за нього зорями
богиня рахувала їх
аби заснути
і розуміла що робить те
рівнісінько з тою інтонацією
як він рахував корови й вівці
перш ніж іти до неї
бо що як одна відбилася
і стала найдорожчою

і одна ж таки відбилася
лише якою ціною

аби не думати про це
богиня рахувала світові
перша
друга

я тепер зовсім дурґа
думала вона
я хочу бути добром
нарешті бути добром
з кулаками
аби більше не
щоб ніколи і знов
як той

знову
знову він
як заснути богині
і вона прокидається
збирає волосся

знов рахує
розклада магазини
до кишень плитоноски
взуває талани

наче все на місцях
і аптечка
й радєйка
і патч з позивним
де написано Калі

danylo_kubai: self-portrait in quare style (Default)

Quod est superius est sicut quod inferius, et quod inferius est sicut quod est superius

Tabula Smaragdina

скло сприйняття між
нерозбивне

одяг обставин і сенсів між
непозбувний

але коли між виникає це
ніби нема скла
ніби одяг скинуто
шкіру скинуто
тіло скинуто
ніби плерома
і одне
неподільне

тоді кажемо хімія
між ними виникла хімія
хоча та хемія
вона не між
як бути хемії між
в обсидженому автобусами
та сміттєвозками реалі

звісно хемія всередині
але синхронно
тестостеронить все
включно з естрогенами
і незатишний реал
стає допамінним полем

і здається
сприйняття зливаються
обставини підкоряються
і навіть сенси
ой вже ті сенси
ввижаються наявними
і приступними

і між тою мірою
якою вона всередині
а діє назовні
а іншою мірою зовні
а діє всередині
що всередині те зовні
що зовні те всередині
та хемія
більш ніж хемія
вона метафізична
окультна
але зазвичай
ми не навіть не думаємо

в словах для неї
арабського артикля
бо алхемія між
більша за філософію оголеної натури
та камені в нирках
вона здатна
на більше
ніж ми готові розуміти

так група музикантів
що розуміють одне одного
на кілька тактів вперед
виводить по черзі на імпров
то голос і гітару
то сакс і металофон
досягаючи того
що те що могло бути солом
є розмовою

і ці голоси
ці голоси в голові
що звуть
не туди куди думають
ті що думають що грають джаз
граючи щось типу доброго крауту

ця інша група
що також розуміє без слів
коли слів стає
ці слова це перфоманс
вони лажа і їх забагато
але промовля один з них
кого всі ще без слів
і за такт
кілька тактів

звук стає непроникніш
звук дере і лама
резонує з словами
не отими у майку

голоси в голові
голе гілля зими

і на них з небуття
йде гомункул

danylo_kubai: self-portrait in quare style (Default)

«що за перець був з тобою вчора?»

інколи тривалий час
про який соціально прийнятно
казати з перебільшенням все життя
не боячись накликати
як би кумедно
це не

так от інколи помічаєш щось
надійно сховане навидноті
як той факт що паприка
в купі з чілі і ще багато ким
званим «перцем»
має з чорним перцем
спільного
звичайно більше ніж
море та свині з морською свинкою
адже і паприка і чорний перець
обоє покритонасінні рослини
але евдикоти і магноліїди це дуже далеко

паприка має більше спільного з картоплею
чи помідором
ніж із чорним перцем

тож дивлячись на поличку зі спеціями
де обоє перці і поруч
і в деяких пакуночках мішані між собою
на вербально-смакових підставах

усвідомлюю
консервоване сонце
більш реалістичний образ
за болгарський перець

одяг зі слів
робить одним далеке
майже як любов
і його відсутність

одяг з оболонки бомби (куртка)
звичайної вибухівки (блузка і джинси)
належної чистоти та концентрації плутонія (труси)
робить сховане там
на кілька митей
справді подібним до сонця
більше
ніж
коли кажеш сонечко
на іншу людину
хоча інша людина має значно більше спільного
з паприкою
аніж

danylo_kubai: (око)

Інколи здається, що так звані стадії прийняття неминучого і вікові штучки чимось однакові, оскільки етапи життя є стадіями прийняття смертності. Це спостереження вилилося в міні-цикл всередині цикла «Одяг». З назвою у цього мініцикла не склалося, зате 5 частин відповідають стадіям прийняття, потрактованим як дитина (заперечення) — підліток (гнів) — юнак (торг) — зрілий (депресія) — старий (прийняття).

Читати цикл )
danylo_kubai: self-portrait in quare style (Default)

про таких кажуть — голі

Любов Якимчук

без манжети
для прихованих карт
і без карт
у місцевості
де легко губити шляхи
де автострада
поволі розпадається
на вовчі стежки
ниткою на заштопаній рані
яку теж не приховати за
не замаскувати під
не оголосити стильним татуйованням
якій стати одною
з твоїх астроблем
накопичуваних ще з дитинства
до роздвоєного голосу
і пермського вимирання
обмацуючи які
відчуваєш Пангею Гондвану
смак дитсадківської каші
і стрибучий асфальт
стрибучий
стрибучий
шорсткий
бруд і кров на колінах
на ліктях
місцевість без мапи
як сьогодні

Звір

Feb. 15th, 2017 08:57 pm
danylo_kubai: self-portrait in quare style (Default)

Ласко

промислю тебе звіре мій
пригадаю звички твої
колір лискучого хутра твого
запах дихання твого
подумки перечитаю
кожен допис у днявці слідів
як напитися йдеш
як ховаєшся спати
як марно від мене біжиш
у каміння немов воно воля
у каміння немов
воно вітер і сонце і там
все не так як отут
де фінітність і тиша

тільки полум'я блима
і блима увага моя
до твоїх повсякдень
неприйдень
до твоїх внезвичаєнь
ув уяві моїй
в шерехатій холодній стіні

уявлю тебе там
під сонцем
у сонці
у вітрі
і літі
і леті
і втечі

хай марній
бо спис мій чекає на тебе
уявлю пригадаю промислю
аж поки ти не станеш зі мною
як реальний у тут і тепер
у цій темряві холоді тиші
не у світлі і втечі
а саме у темряві млі
млості страху не бійся
як реальний
як охра на нігтях
наче скеля на пучках
світла тепле проміння немов
це танок
він ритмічний
і пальці лишають сліди
ледь уявно криваві
умовні
то не бійся мій звіре помри
я вмовляю тебе
промишляю тебе
обіцяю в наступному такті
я помру для ще іншого звіра
і діти мої
і нащадки дітей
і можливо далекі нащадки
ще побачать
цей твій обрис
відчують твій біг
колір хутра твого
запах сонця твого
і півснів твоїх тіні

а від мене
тут будуть ці пальці
цей охряний слід
він кривавий як вихід
кривавий як ранок
ти отримаєш рану
не тікай
звіре мій
зрозумій

руки з Ласко

Ergo Sum

Nov. 15th, 2016 09:06 am
danylo_kubai: self-portrait in quare style (Default)

подумаю тебе
уявлю що думаю тебе
твою можливість
важливість і наявність
і свою неявність
поза
(можливо неважливим)
(можливо фактом)
що це я
подумую про тебе
уявляю що я
і що про тебе
і що думаю
я
яскраво
цікаво
що у яскравості
починається
трапляється
триває
добігає
тікає
вислизає
от ще є
от вже немає
чи ще немає
чогось ще
що ще буде
вишурхочується
із витікання думок
вишелещується
з випадкових чисел
це не я підкидаю монетку
тризуб
цифра
знов цифра
не збагнути яка
значить сон
цебто руки шукати
припинити цитати
це цитаю не я
я лише споглядаю
власний сон
себе сам
наказати рукам
уявити рукам
і дивитися на
це яскраве мінливе
крізь прозорі
такі симетричні кінцівки
вісім пучечок кожна
без долонь

чий це сон
чи це сон
чи вода висихає
і яскраве за нею
і треба туди
де ідеш
ти
про кого подумую я
через що і існую

так виходить
що я
я існую
через думку про тебе
через тебе

чи так само і ти
через думку про когось
існуєш
?

danylo_kubai: self-portrait in quare style (Default)

знаєш а вона знала
про ляльку в отій валізці
часом вона любила
протираючи її під час прибирання
напівнамацувати її контури
у валізки під шкірою
(мокра ганчірка
роки життя у сухому залишку)
цікаво яке в неї обличчя
бліде чи нарум'янене
яке волосся
чи згинаються ручки-ніжки

у валізки під шкірою
тривожно тихо
(на відміну від ембріонів
ляльки не ворушаться)
в тому є щось вікторіанське
як у валізі щось тривожне
щоразу під ганчіркою
(три нею вогкою три)
промацуваніший контур
і ближчий день
коли їй зрозуміло стає
валізку не можна відчиняти
на ляльку не можна дивитися

її рука здіймається
її рука вогка
під туманом її руки
міста її втеч
мости її мрій
і мста її
за роки життя в сухому залишку

над ними лялька на схилі
і личко її металеве
і меч а не мир у руці

Profile

danylo_kubai: self-portrait in quare style (Default)
Данило Кубай(чук)

May 2025

M T W T F S S
   1234
567891011
12 131415161718
19202122232425
262728293031 

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jun. 16th, 2025 01:15 am
Powered by Dreamwidth Studios