Данило Кубай(чук)

Деякі привиди мають властивість елегантно повертатися. Одного з них, багатопикого що Протей, звуть Лайнюк Linux. Цього разу він прийшов як розлитий в сонячній Італії просвітлений .17 раза Ubuntu — OpenGEU, знаний раніше як GEbuntu.

Спочатку — про приємне

Е17 справляє патологічно приємне враження. Рідко трапляються програмові продукти, що були б одночасно і гарненькими, і потужними, і пруткими. А Е17 саме таке, поза статус одного з найманіакальніших довгобудів у світі вільного ПЗ.

До речі, про ще один такий довгобуд -- Wine, про який є стійка чутка, що він доріс до версії 1.0. Не знаю, не знаю, той винчик, що його розлито в OpenGEU (0.9.46),  віндівський Merriam Webster`s Unabridged Dictionary підійма без проблем, так само як Adobe Illustator 9.0. Ріспект і поважушко, коротше. А що не підійма Photoshop 5.5 то це чи в мене руці криві, чи просто час заюзувати GIMP.

Особливості сприйняття OpenGEU після MacOSX

Що яблучники завжди вміли як ніхто іншій -- ерґономіка. Ніяк не прогнута під себе десятка значно ближча до тіла за ніяк не прогнутий E17, хоча Е є куди конфігуряти до повного садомазоволення, чого про OSX не скажеш.

Зокрема, якась добра душа з альтернативно обдарованих дизуґнерів надумала встромити до тих тем Е, що входять до дистрибутиву, супер-пупер наворочені курсори, не сумісні з реальним життям. Найрозумнішим рішенням виявилося повернути штатний XOrg'овий.

Дуже складно звикати до примітивної розкладки клавіатури, що не містить таких зручних лапок-ялинок, ен- та ем-тире, тощо. Напружено згадую, як це лікується, бо на попередній лінуксовій машинко доводив клаву до майже-макового стану.