Данило Кубай(чук)

Можна надрукувати затінені прямокутнички, що виглядають як пробиті дірочки, завдяки чому стануть дірочками, якщо використати фотокопіювач чи факс-машину в той час як справжній пристрій вводу з перфокарт не побачить їх.

Можна заліплювати деякі з дірочок прозорою стрічкою. Звичайні дешеві домашні пристрої вводу з перфокарт, що читають їх оптично аби зберегти кілька баксів, матимуть прозорі віконця за дірки. А великі залізні пристрої вводу з перфокарт від IBM, що використовують реальні сталеві щупи для зчитування дірочок, їх ігноруватимуть.

А ще можна встромити в кожну перфокартку криптографічний чіп…

Товарищ Северинко любить дивитися мультфільм «Бременские музыканты», потім «По следам Б.м.», потім спочатку, мультик у нього називається «Каляля». А ще у нього нездоровий інтерес до навушників, одні він вже знищив зовсім, а на світлині використовує другі, у яких телефони від дуги вже повідламував, але не остаточно, та й кабель ще не дорвав. В навушниках дитин тому, що своїм «каляля» дістав нас з Мариною до нереальних глибин, і ми так пробували рятуватися від загибелі мозку.

З подачі прогресивної сили (зорбаження додаєцо) отримав потужний заряд фул-он трансу. Тепер, йдучи в плеєрі на_роботу/з_роботи, я системовито й несамотично обганяю всіх співхідців, навіть коли не поспішаю. Крім того, не знаю як кого, а мене плеєр гріє. Реально, стою на місці й починаю підмерзати; врубаю фулончеґ - і не минає й хвилини, як мені тепло.

До чого це я? А до того, що, НМХР, психоделічне мистецтво - не те, що створене під впливом психотропів, і точно не те, від якого хочеться негайно й нелюццьки вдовбитися. Психоделічне мистецтво саме діє так, що наркотеґи виглядають жалюгідною подобою лівої руки.