затонулий сонет

Як спогад в сон тікає уві сні,
так кожна мить за мить стікає в згадку
минулих митей, щойно що втекли —
і тих, що забуття хова вві млі,
і тих, що причаїлися на дні
як оповіді, мрії чи нотатки —
придатні до підйому кораблі.

Згадай, зміни, вітрила їм насни,
зламай теперішнє мірилом спадку
і на новий, небачений ще штиб,
адже достатньо зазирнути вглиб,
щоб витягти не заторішні сни,
а на «тепер» поламані печатки,
і більш не спочивати серед риб.

легка музика

нерівнозневажено
ще досьогодні важливе
і ще дещо втомлює
обридає тривання
очкувань і очікувань
залишань і відникувань
піжмурок із секундною стрілкою
що тривають роками
хіба не на те щоб урватися
тремтить почерк у написі
голка скаче у записі
нервово
нерівно
та це не заважає
ти сприймаєш
я сприймаю
нас сприймають
чи приймаючи
чи прибираючи
ми сприймаємо
важачи
по-важаючи
зне-важаючи

не важливо чи легше тобі чи ні
не читай того напису на стіні