затонулий сонет

[danylo_kubai]

Як спогад в сон тікає уві сні,
так кожна мить за мить стікає в згадку
минулих митей, щойно що втекли —
і тих, що забуття хова вві млі,
і тих, що причаїлися на дні
як оповіді, мрії чи нотатки —
придатні до підйому кораблі.

Згадай, зміни, вітрила їм насни,
зламай теперішнє мірилом спадку
і на новий, небачений ще штиб,
адже достатньо зазирнути вглиб,
щоб витягти не заторішні сни,
а на «тепер» поламані печатки,
і більш не спочивати серед риб.