знову про відчуження…

[danylo_kubai]

Голуб

голуб п'є з брудної калюжі в ній розчинену вітром зливу а довкола від себе відчужені ходять люди умовно-щасливі осипаються по пір'їночці секунд квиточки тролейбусні і життя брудне і невичерпне неоціненне до безціні все з минучості й неминучості казочок про вічне повернення смітників квітками пахучими і мостів залізничних фермами пестить очі дурні і залякані кожним щонайдрібнішим рухом а колись із такого птаха малювали Святого Духа …

© Данило Кубай. Автор дозволяє необмежено поширювати і розповсюджувати точні копії цього тексту за умови збереження цього повідомлення