Данило Кубай(чук)

Вже не перше deathятиліття переконуюся, що наші політики та адмінівсратори не сповідують тих ідеологій, що декларують. Що не заважає їм розуміти одне одного, перестрибувати з Партії до партії, туди й назад, з крісла у крісло — що та мавпа гіллям. От. І я, здається, второпав, у чому річ. Насправді (хоч тую насправду ніхто ніколи не бачив), вони мають спільну ідеологія. І називається вона глизм.

Головні засади глизму

1. Рухатись у потоці, лишаючись на місці (хоча ще існує школа жорсткого прикріплення);
2. Жити коштом того, кому заважаєш жити;
3. Зважати на поживність, а не на смак чи запах джерела поживи;

І спостерігаючи всю їхню поведінку, що біло-голубих любителів регей-анального, що НУ-НУ-партіётів, що біло-сердечних носіїв коси всередині, що інших лицарів посади й відкату, не можу второпати не того, хто з них не глист, а того, хто переконаніший, кришталево чистий глист…

Розумники розумні по-різному, одним від життя потрібна влада, другим гроші, третім секес, що, власне, за словами багатьох із розумників, те саме або майже те саме. А от ідіоти однакові. Їм подобається в дорослому віці гратися у ці підліткові забавки, навіяні субкультурними книжками і фільмами…

І поки розумники страждають від недосягнення своїх різноманітних амбітних цілей, ідіоти марнують життя на безсенсову фігню, абсолютно однаково по всьому світі, нецікаво, одноманітно, передбачувано, зі щирим кайфом

ще один циклик (чи дописаний?)