Verdun

Вузенький шлях, менш сотні кілометрів, автівок рух, рух поршнів у моторах, повітря рух, що запах розганяє, чимраз відразніший, із кожним кілометром, століттям кожним, і 20-те тхне нестерпно, згниванням тіл, фосґеном та іпритом, водою в шанцях із лайном і кров’ю, містечками, позвільненими з мапи чи затишком вчорашнього дитинства, квиточком в рай між пальців капелана;

сухе кружальце точить спраглі губи і як у руки з рук гітара ходить в пиятиці щасливій передмістя, так ходять в руки з рук потужні форти, чимраз щільніш фаршовані тілами; і, не скидаючи гумових масок у диму й газу повних коридорах так дивно розрізняти уніформи, немов магнетами, притягнені кутами, людей під ними страшно розрізняти, і хочеться зтягти їх в одну залу, замурувати, і тікати з форту, і вірити, що воєн більш не буде… 06–20 травня 2009

СИС-5 & Caterpillarz

Щодо супрематизму довкола нас