Трохи формалістичного

[danylo_kubai]

.....

Сестина і Пентина задають цілий простір формотворення.

Так, якщо масштабувати сестину вниз, це мінімально застосовно до строфи на два рядки з торнадою/посланням на один рядок. За аналогією до сестини, цю форму можна назвати «дуплиною». Наприклад:

дуплина про склоріз

життя таке що як згадав
то значить точно щось забув

і знаєш точно що забув
але що саме — не згадав

але згадав що щось забув

Так само, чому не бути триплині?

триплина вже не повні

надкушена монетка
щойноминула повня
у кризі небес ополонка

і плани твої ополонка
ціна їм тепер монетка
так все закрутила повня

невиліковна повня
заметена ополонка
інфляційна монетка

монетка минулої повні
далека вгорі ополонка

Для деяких кількостей рядків стається непересування якогось зі слів алгоритмом переставлянь. Але це можна вважати не баґою, а фічею, наприклад:

квартоплина зі стихіями

коли довкола стільки днів вода
що нею вщент просотано повітря
аж раптом ген на обрії вогонь
і темна смужка вістить то земля

чи материк чи острівець але земля
де ґрунт твердий де є питна вода
і у серцях спалахує вогонь
і груди шумно втягують повітря

і вже здається що несе повітря
рослинний пах що свідчить що земля
і справді там де ввидівся вогонь
гребці веслують аж скипа вода

а піна — вода змішана з повітрям
родить вогонь якого жде земля

◀︎ згодом ▶︎ До речі. В квартоплині виходить 14 рядків, що як мінімум символізує, а можливо й провокує гібридну форму ◀︎ /згодом ▶︎

Ну і я не стримався і спробував масштабувати форму і вгору, наприклад:

тридецина з цикадою

ознака вітру доторк прохолодний
ознака віку шкіра сухувата
прикмета вечору цикада голосиста
на кроки реагує неквапливі
прикмета наміру ворушиться тривожно
в чомусь душею званому неточно
в чомусь собою знаному непевно
присутньому чи тут і тимчасово
здається чимось стало непорушним
вчувається грайливо гармонійним
і поки барви блякнуть сутінково
танцює квітами під транс уявний
і заважає мріям ненавмисне

шин шурхоток автівки ненавмисний
збиває ритм цикади прохолодний
і у дует зливається уявний
але луна кварталу сухувата
визвучує їх надто сутінково
на самокатах зграйка голосиста
проноситься струмком дисгармонійним
над пань старих розмови неквапливі
над квітником строкато непорушним
і думається що якщо й тривожно
це і протиприродньо й тимчасово
й минеться скоро але це не точно
і точно буде добре та не певно

і згадується: все тепер непевне
під форс-мажором тобто ненавмисно
виходиш вчасно але це не точно
бо метростанцій простір прохолодний
прихистком може стати тимчасово
і лікті в солідарності уявний
кутасті в спробах витягти тривожно
смартфони в яких стрічка сухувата
здається чимось стало непорушним
і від очікування сутінково
поки повзуть секунди неквапливі
поки мовчить сирена голосиста
і поки зась дзвіночкам гармонійним

і заздриться тим дужим гармонійним
що простір дорозвідують непевно
чи де повзе відмітка голосиста
чи загубилась просто ненавмисне
чи вже її уламки неквапливо
десь догоряють але це не точно
та це усе не тут тут сутінково
тут вечір кличе ранок прохолодний
тут під сузір'їв колом непорушним
усе немов гаразд хай тимчасово
допоки логіка відключень сухувата
не перетнула ще кордон уявний
і ліфти не спинилися тривожно

як застрягальник грюкає тривожно
у грудях замість ритмом гармонійним
єднати світ реальний і уявний
і де між них який уже непевно
реальність зараз дещо сухувата
уява ж заполошна й голосиста
нагадує що спокій тимчасово
і розмива реальність ненавмисне
здається чимось стало непорушним
поки лягають тіні неквапливі
і в них асфальт вже сонно прохолодний
і можна спати йти але не точно
бо ще не ніч ще тільки сутінково

щодня стає раніше сутінково
щоночі по мопедах десь тривожно
летять повторювано і неточно
або кружляють колом гармонійним
поки настане ранок прохолодний
повипростає їм маршрут уявний
або автогармати неквапливі
в повітрі підірвуть їх та непевно
що склопакет цей буде непорушним
від вікон геть порада сухувата
а хочеться зирнути ненавмисне
як вибухи у небі голосисті
на феєрверка схожі тимчасово

на ідіота схожий тимчасово
той в кого у думках так сутінково
що там завжди цикада голосиста
на електронне схожа щось тривожно
і байдуже що все те ненавмисне
отут і зараз але це не точно
завершеність гештальту сухувата
не настає минанням гармонійним
здається чимось стало непорушним
і звичний присмак страху прохолодний
шкребеться в двері сприйняття непевно
вплетаючи реальне і уявне
в двокрилого імпрови неквапливі

думки теж мають бути неквапливі
бо кожна мить поточна тимчасово
і їх об'єднує лише суб'єкт уявний
у тридецини тіло сутінкове
ідеєю об'єднане непевно
у строф важких бряжчання голосисте
сприймач до формалізму прохолодний
до скроні пальцем тягнеться тривожно
бо що здалось порядком непорушним
розсипалося щойно ненавмисне
так і не ставши твором гармонійним
воно в усіх означеннях не точне
й за всього велислів'я сухувате

але ж і осінь тепла й сухувата
на серпень схожі тижні неквапливі
всі дні зі світлом але це не точно
пальник із ґазом не потрібний тимчасово
і можна просто бути гармонійним
вигадуючи кращий світ уявний
туди емігрувати ненавмисне
поки квартал вклякає сутінково
здається чимось стало непорушним
куди не прилетить та це непевно
а небом вогник МКС тривожно
а під деревами колонка голосиста
але сприймач до того прохолодний

дух прохолодний шкіра сухувата
нервовість голосиста неквапливі
думки тривожать сприйняття неточне
де все непевне зблякле тимчасове
муар на непорушнім гармонійнім
умі що от замислив сутінково
здійснити тридецини стрій уявний
і насміятися із того ненавмисне