![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Передосінній місяць серпень горта нас аркушами днів, мовчить уважно і нестерпно крізь тишу прозирає спів: вагонів колеса по рейках, турбіни ніжні з вишини… Вже листя скучило по рейвах і бачить кольорові сни про танці вулиць міражами під ритми вітру і машин, і про людей, що стануть нами коли ми стомимось від змін, бо ми — передосіннє листя, і це не сумно, зовсім ні, що шарудлива наша пісня потоне в жовтня глибині. Ну а поки-що — рештки літа летять комахами з вікна. і душам прагнеться горіти, неначе осінь це весна. |
© Данило Кубай. Автор дозволяє необмежено поширювати і розповсюджувати точні копії цього тексту за умови збереження цього повідомлення