переваги і недоліки Поезії.Орґ

[danylo_kubai]

В не те щоби дуже далекому минулому, прочитавши творчість кількох плюс-мінус свіжододаних авторів, скажімо так, унітазно-шовіністичного типу, я почав плюватися, блюватися, і, зрештою, потер з акаунта усі свої тексти, сповістивши про це у відповідному дописі свого жж. Трохи згодом, подумавши і проаналізувавши результати пошуку себе різними пошуковиками, ну й охолонувши міжвушним нервовим центром,  я вирішив, що нема жодного сенсу прибиратися з Поезії.Орґ, так само, як нема жодного сенсу брати до уваги рейтинги на цьому сайті. Плюс ще одна важлива відмінність від блога — на Поезії.Орґ читають не лише найсвіжіші дописи=поезії — читають все…

Тоді ж я обіцяв невеличкий розбір переваг і недоліків Поезії.Орґ. 

плюси

·       Можливість перегляду не за авторами, а за систематикою. Дуже важлива річ, бо дозволяє знаходити авторів, яких не знав раніше.

·       Концептуальна двомовність (у нас зараз діє 2 літературні мови, подобається це комусь чи ні, і множина авторів, що пишуть обома, не порожня)

·       Багато способів сортування текстів, а не плаский список «як на папері»

·       Афіша виступів, «Літературна газета» ще один атрибут того, що Поезія.орґ — сайт живих поетів і каеспешників, хай і з вкрапленнями класиків :-)

·       Спосіб додання акаунтів тільки адмінгрупою робить Поезію.орґ найменш заграфоманеним поетичним ресурсом, як не рахувати бібліотечно-меморіальних за духом монстрів типу Поетики.

·       Дуже хочеться занести ще щось до позитиву, але.

мінуси
      та можливі workaround’и

1.   Немає нормального керування акаунтом, зокрема можливості його видалення (дуже однощосьтамбля.ру стиль :-( ). Але, що найстрімніше, нема як змінити пароль. Отак немає, і алес капут :-). Коли я звернулося до админгрупи, то з'ясувало, що праоль змінювати може тільки член адмінгрупи. Правило, що пароль знає квадрат від тої кількості людей, якій його сказано, адмінгрупі Поезії.ОРҐ невідоме…

·       Як на мене, альтернатив традиційному підходу до акаунту немає. Звичайно, поетичний ресурс — не система електронних платежів, але були приклади, коли недобросовисна людина на досить відомому російському поетичному ресурсі використовувала identity іншої людіни, пароля якої знала тому що сама її там заводила, для потреб флейму по форумах того ресурсу, а коли це було помічено та стався скандал — видалила її акаунт (але не гидоту від її лиця написану)…

2.   Не передбачено інших можливостей спілкування крім гостьових книжок та дуже окремого форума — на іншому движку, з окремим логіном. Дуже 1999, як на мене. Більше того, в гостьових не відстежується identity навіть залогінених тулубів, що, з одного боку, дуже зручно для аматорів флейму та many aka льности, а з другого — збереження своєї ідентичності потребує певних зусиль, надто коли спілкуєшся з незнайомою (ще) людиною, в той час як у, наприклад, LiveJournal (заснованому 1998 року, до речі) такої проблеми немає.

·       Щодо identity НМД, рулить тотальне OpenID + XFN(+ приклад застосування), причому без системи локального логін-пароля взагалі, ібо нєфіг привчати піпл до множення віртуальних тулубів… Але поіменовану анонімнмсть — зпляжу. Для /b/tard'ів є кілотони місць :-)

• Щодо можливостей спілкування, то НМД публікація текстів без можливості їхнього обговорення безпосередньо на сторінці з самим текстом, як це нормально для блогів — двадцяте століття. Інша річ, що аби не заважати сприйняттю основного текста, коментарі мають бути приховані, аж поки читач не захоче коментувати чи читати їх.

4.   Жорстко зроблений жанровий класифікатор — навряд-чи добра ідея, тим більше, що один твір може потрапляти до двох і більше категорій ажніяк не ідеальної класифікації. Зокрема, в нійперемішано класифікатор за формами і за тематикою (через що текст може мати або форму, або тематику, хоча і з формами теж курйози, як-от верлібр, білий вірш — одна категорія, що сумнівно, позаяк ніхто не забороняв верлібрам бути римованими, а цикл сонетів, наприклад, вінок, доводиться позначати або як Сонети або як ПОЕМИ ТА ЦИКЛИ ВІРШІВ  [прикол з регістром документальний, так на Поезії.ОРҐ). В той же час неможливо ніяк позначити такі поетичні форми, як, наприклад, рондо чи кансона, альба, балада, etc — поетичних форм є безліч, і на всіх попередньо прописаних категорій не настворювати.

·       Можливо, простіше і гнучкіше було б зробити теґову систему a la популярні блоґові движки (WordPress, LiveJournal, тощо) чи, ще краще, в стилі систем онлайн-букмарків (Del.icio.us, Ma.Gnolia, Diigo) що дозволяє авторові самому класифікувати свій твір стількома категоріями, скількома він відчуває і відображати лише ті категорії, до яких потрапив бодай один текст? В поєднанні зі заздалегідь прописаними мітками (за мотивами поетичного словника, наприклад), це дало би цілком юзабельну жанрово-тематично-формалістичну навігацію…

5.   Артефакти інтерхвейсу, котрих глибоко не один, свого часу викликали у мене враження, що CMS Поезії.Орґ ще дуже й дуже альфа. Реальність виявилася сюровішою, деякі з тих ляпів, я бачу, ніколи не виправлятимуть. За ступенем викликаного роздратування, це:

·       дивна ідея, що навіть якщо вірш має назву, сортувати його треба за першим рядком, який програма не підхоплює з самого тексту, а вимагає вводити руцями. Назву, щоправда не всюди, відображувано теж, що справляє дивовижне вжарення. НМХР, варто показувати або назву, або, коли такої нема, перший рядок. Це традиційна для поетичних видань практика.

6.   відсутність значень без змін у випадних списках форми вводу. Наприклад, логічним було б, якщо автор вказав мову, якою він пише, саме цю мову і робити значенням без змін для мови творів цього автора, а коли автор пише двома мовами, останнє введене значення (коли вже нема музи ловити мову за вживанням слів та літер), замість чого ми бачимо в багатьох випадних списках поле, позначене кольором, до якого є пояснення, що його не можна обрати. Від чого не знаю як чий, а мій мозок вмирає.

7.   незмінюваність форми від контексту. Так, хай автор вказав, що пише одною мовою і не є бардом, йому все одно наполегливо пропонуватимуться поля вибору мови, автора музики, тощо.

8.   Щодо вводу самих текстів. Я далекий від того, щоби вважати, що поезія потребує курсивів, півжирних накреслень, розмірів_шрифтів-кольорів_шрифтів тощо. Але, особливо коли набирає текст сам автор, певні засоби форматування йому потрібні. Автор не зобов’язаний знати HTML чи BBcode, тим більше що я не самотній в тому, що не доганяю різниці між <tag>текст</tag> (HTML та інші діалекти SGML ) та [tag]текст[/tag] (так званий BBCode ) :-) Друге не здається мені гуманнішим за перше, але якщо перше — дуже стандартизована шняга, вивчити яку в межах, що потрібні для побутового форматування текстів — справа одного вечора, то про різночитання і невизначеності другого глаголить навіть Вікіпедія.

В той же час є декілька  WYSYWIG – редакторів для таких форм, наприклад www.fckeditor.net (потужний, але повільний) чи  http://www.themaninblue.com/ (легкий, але простенький). Крім того, не можна відкидати імовірності того, що автор вміє HTML/має вже розмічений в HTML текст. В порядно зроблених і простих для користувача  CMS, наприкладhttp://www.cmsmadesimple.org/— користувач може обирати зручний для себе спосіб вводу — треба йому WYSIWYG, юзає WYSIWYG; треба голе HTML, юзає HTML, потрібна прото-розмітка типу markdown — ставимо плагін і чом би і ні?

(заодно гіперневдало тестуючи публікацію в жж з Google Documents :-), який  глюче шоянеможу, так що цей допис зроблено з оцього документа за допомогою завантаження у ворд і подальшого копіпейста в жж-шний візуальний редуктор (100 мегват проміння срачки з усіма трьома)