danylo_kubai: (Default)
2017-02-15 08:57 pm

Звір

Ласко

промислю тебе звіре мій
пригадаю звички твої
колір лискучого хутра твого
запах дихання твого
подумки перечитаю
кожен допис у днявці слідів
як напитися йдеш
як ховаєшся спати
як марно від мене біжиш
у каміння немов воно воля
у каміння немов
воно вітер і сонце і там
все не так як отут
де фінітність і тиша

тільки полум'я блима
і блима увага моя
до твоїх повсякдень
неприйдень
до твоїх внезвичаєнь
ув уяві моїй
в шерехатій холодній стіні

уявлю тебе там
під сонцем
у сонці
у вітрі
і літі
і леті
і втечі

хай марній
бо спис мій чекає на тебе
уявлю пригадаю промислю
аж поки ти не станеш зі мною
як реальний у тут і тепер
у цій темряві холоді тиші
не у світлі і втечі
а саме у темряві млі
млості страху не бійся
як реальний
як охра на нігтях
наче скеля на пучках
світла тепле проміння немов
це танок
він ритмічний
і пальці лишають сліди
ледь уявно криваві
умовні
то не бійся мій звіре помри
я вмовляю тебе
промишляю тебе
обіцяю в наступному такті
я помру для ще іншого звіра
і діти мої
і нащадки дітей
і можливо далекі нащадки
ще побачать
цей твій обрис
відчують твій біг
холір хутра твого
запах сонця твого
і півснів твоїх тіні

а від мене
тут будуть ці пальці
цей охряний слід
він кривавий як вихід
кривавий як ранок
ти отримаєш рану
не тікай
звіре мій
зрозумій

руки з Ласко

danylo_kubai: (Default)
2016-11-15 09:06 am

Ergo Sum

подумаю тебе
уявлю що думаю тебе
твою можливість
важливість і наявність
і свою неявність
поза
(можливо неважливим)
(можливо фактом)
що це я
подумую про тебе
уявляю що я
і що про тебе
і що думаю
я
яскраво
цікаво
що у яскравості
починається
трапляється
триває
добігає
тікає
вислизає
от ще є
от вже немає
чи ще немає
чогось ще
що ще буде
вишурхочується
із витікання думок
вишелещується
з випадкових чисел
це не я підкидаю монетку
тризуб
цифра
знов цифра
не збагнути яка
значить сон
цебто руки шукати
припинити цитати
це цитаю не я
я лише споглядаю
власний сон
себе сам
наказати рукам
уявити рукам
і дивитися на
це яскраве мінливе
крізь прозорі
такі симетричні кінцівки
вісім пучечок кожна
без долонь

чий це сон
чи це сон
чи вода висихає
і яскраве за нею
і треба туди
де ідеш
ти
про кого подумую я
через що і існую

так виходить
що я
я існую
через думку про тебе
через тебе

чи так само і ти
через думку про когось
існуєш
?

Raúl Martín щодо восьмипалих лапок
danylo_kubai: (Default)
2016-08-23 12:16 pm

Deus ex machina

можеш статися
жінкою що сходить згори
несучи скрижалі завіту
нетрям лабіринтів метра
смертю смерть
і життєю життя
його колій
натхненого тембру її
і байдужості
можеш

можеш статися
файликом у базі таких як ти
чиї скановані нутрощі
містять важковичитуване
число звіра в лісах
чи птахів в небесах
чи янголів на вістрі чорта
з два розбереш з тесерактом
без належної нитки

і поки жінка та у метрі
відкладає скрижалі
комусь простягає клубочок
можеш статися бігом в тунелі
запахом полювання
і вогнями очей
і рогами
що не пролазять
у гідрозатвора
шурхотом хвиль
обрієм без кораблів
небокраєм у бризках хмарок
до яких ти пливеш
копитами лякаючи риб
і уносиш Европу

danylo_kubai: (Default)
2016-08-23 12:12 pm

V-2

реконструктори деконструктори
композитори напівтрактори
кентаври
навалокітешварвари
постійний кіпеш
купиш куриш не спіймаєш
не сприймаєш
але знаєш
що
сантехніки
спеціальної техніки
кожен в своєму сані
брат на брата
не здійме Авеля
свій до свого
по свого Каїна
і дивуватись не стане
і дивува
вундерваффе
фау два у Ікстлані

danylo_kubai: (Default)
2016-08-23 12:07 pm

Дафна

дафна тримає лапу на руці
мов каже не пиши
папір плаский і не побігає за тобою
кулькопис незатишний
і не ляже
спинкою тобі під бік
а ще
не пухнаста
та тепла штука
що ти тримаєш її
плямою світла
на яку прокидаюся
погавкати до вікна
чи стояти й тремтіти
сторожко визираючи
як от зараз

danylo_kubai: (Default)
2016-08-22 09:41 pm
Entry tags:

одяг

будь-який одяг
що вдягаєш
в дечому санбеніто

і в кожній казці про себе
є і розслідувачі питань віри
і аморфний натовп
субособин зависань
у порядках речей
латанині дахів
прозорої бички
після чергового пузиря
запахів нечистот
голосів тварин
і ревіння
людей ідей
прикольчиків
знахідок
фіч
і вогонь усвідомленя
і зігріває
одяг

danylo_kubai: (Ейджент Оранж)
2015-07-21 01:47 am

хай морем тиш ударить в вуха ніч
жаби собаки цвіркуни цикади
де шурхіт крил де дизельні рулади
і це для тебе тиша бо мовчиш

як світ довкола не зі слів та речень
сюжетів одкровень та порівнянь
обов’язків справ честі та змагань

він затишно і звично небезпечний
до ніжності безжальний грубо гречний
байдужий до зізнань твоїх і знань

і як ти чуєш звуків вал і радий
що розрізнив його у візерунках тиш
облиш всі образи а тільки шум залиш
і дай йому зливатися в баладу

danylo_kubai: (Ейджент Оранж)
2015-07-20 01:46 am

легка музика

нерівнозневажено
ще досьогодні важливе
і ще дещо втомлює
обридає тривання
очкувань і очікувань
залишань і відникувань
піжмурок із секундною стрілкою
що тривають роками
хіба не на те щоб урватися
тремтить почерк у написі
голка скаче у записі
нервово
нерівно
та це не заважає
ти сприймаєш
я сприймаю
нас сприймають
чи приймаючи
чи прибираючи
ми сприймаємо
важачи
по-важаючи
зне-важаючи

не важливо чи легше тобі чи ні
не читай того напису на стіні

danylo_kubai: (Default)
2015-07-18 02:10 pm

ego cogito ii

зайти до себе як в музей
не так своїх наскільки прагнень
зайти неначе в колізей

тінеборінь і самозборень
але зайти а не вповзти
бо небагато у житті
листочків здатних зрити в корінь

минань усіх і перетворень
і як один із них це ти
тоді радій тоді квіти
зеленим острівцем у морі

напоєний росою спраги
світ упіймавши та не цей
із трепетом та без поваги

ти в моїй техніці, %username%
danylo_kubai: (насправді)
2015-03-28 01:50 pm
Entry tags:

капсула

в капсулі внутрішнього світу
досить темряви
щоб хворіти
вдосталь невдалих порівнянь
для самопоневолювальних змагань
для чимраз наполегливішої праці
в галузі самообструкції
самоколупації
обфускації
інкапсуляції

в капсулі
затишно хворіти
почуватися динамітом
а не підмножиною постскрипту

в капсулі
задоволі що прагнеться стерти
для втіхи від руйнування
чи переконливої
емуляції ілюзії безсмертя
або для тотального
лайноциду
зневисповідання сподівання
на сповідання
окремішної значущости
внутрішнього світу

бо і самому зникомому я
і усім його пристроям-настроям
як без неї
без капсули

danylo_kubai: (насправді)
2015-03-25 06:14 pm

сприймарський сонет

Спостерігаючи чи різноплинність хмар
чи марність спроб усе запам’ятати —
мурашник догорілого багаття
чи втечодром тролейбусних почвар —

поміть, самотнє «я», як їх багато,
чужих, інакших, інших. Як ліхтар
приваблює комах, усяк сприймар
їх прикликає здатністю сприймати,

і сам для інших інший і чужий,
не усвідомлює, для чого треба
це розмаїття вражень і подій,

але як води відбивають небо,
ум тільки відбиток довколишніх подій
і в дзеркалі нікого окрім себе.

danylo_kubai: (насправді)
2015-03-04 02:37 pm

Πανδώρα

знаєш а вона знала
про ляльку в отій валізці
часом вона любила
протираючи її під час прибирання
напівнамацувати її контури
у валізки під шкірою
(мокра ганчірка
і роки життя у сухому залишку)
цікаво яке в неї обличчя
бліде чи нарумянене
яке волосся
чи згинаються ручки-ніжки

у валізки під шкірою
тривожно тихо
(на відміну від ембріонів
ляльки не ворушаться)
в тому є щось вікторіанське
як у валізі щось тривожне
щоразу під ганчіркою
(три нею вогкою три)
промацуваніший контур
і ближчий день
коли їй зрозуміло стає
валізку не можна відчиняти
на ляльку не можна дивитися

її рука здіймається
її рука вогка
під її рукою
роки життя в сухому залишку
над ними лялька на схилі

і личко її металеве
і меч а не мир у руці

danylo_kubai: (боєзда)
2015-02-25 07:19 am
Entry tags:

догоридрижність щодо наративу

життя не сторінки і час не пальці
Бог не письменник критик чи читач
а вчинки не вантажики на шальці

все нерозривно-плинніш тож пробач
буття не надто дружнє до блукальців
і не враховує химерність їхніх вдач

нема зав’язок серед кульмінацій
задачі й розв’язки лише фігури мови
і як сюжет побачиш випадково
то крізь люциду спрощень-профанацій

тому не відчуваючи любови
до сенсів-нонсенсів і хибних рацій
не оповісти і не сподіватись
сповідати невисловимість слова

danylo_kubai: (Default)
2015-02-18 10:15 am

покинуті машини

покинутих машин псевдоархітектура
червону лінію лама нахабно
аж за бордюром

немов забарикадувати прагне
новобудов бетониво похмуре
лунке й похабне

їм ще багато кальп рости в асфальти
у кабелі пускаючи коріння
поки набута нехіть до блукання
їх поєдна з гранітом та базальтом

ржа до іржи каміння до каміння
до смальти смальта мжичка до туману
провалля до проваль і між проваль тих тануть
покинуті машини

danylo_kubai: (Default)
2015-02-12 09:47 am
Entry tags:

зимові сонет(оїд)и

притрусить снігом наче часом вчора
як спогад сном здається уві сні
і на подвір’ї тоне привид моря

щеза як втома ніби тіні на стіні
чи як чудес очікування обрій
ніщо не долина із далини

здається що поменшало машин
і тільки зрідка жовті хтиві фари
як звірі чарівні або примари
у заметілі позначають їхній гін

дерева в білому як санітари
у позаплетених ставках вітрин
і ти зупинений і сам на сам один
притрусить снігом мрії і запари

2015-02-05

згадкою про спогад
забутою разом з торбинкою
за тролейбусною зупинкою
замерзають промоклі ноги

кожною себе частинкою
відчуваєш як марно і вбого
пам’ятати свої тривоги
і натхнення розтринькані

та забути не значить не бути
а в інакший спосіб збуватися
залучаючи інші маршрути

аби бути не записом написом
а давати пошуку суті
самоконструюватися

2015-02-09

спростися рівнянням
як скрепер зарівнює шлях
як патерни світлотіні в очах
виявляються обличчям коханої

спростися але не до з праху у прах
про що замислитися ніколи не рано
не до стріли не до рани
і першим поспрощуй страх

а ранок на пучечках пальців залиш
запах снігів і крихку знерухомленість квітів
не спрощуй навіть пташиний послід горищ

не спрощуй навіть бажання усе спростити
бо ти і є всім що сприймаєш і чим гориш
світлом у світлі

2015-02-10

калюж зимових склиста калі-южність
новин воєнних прохолола крівця
у кожній жертві причаївся вбивця
чекає миті помсти вперто й пружно

лишились мрії небом на долівці
лишились наміри скалічені недужі
повз них байдужо сунуть небайдужі
аматори герої початківці

у світ минулий неможлива втеча
надійно зламано знеболено забуто
колись стабільне менш за порожнечу

і дивно звідкися з глибин почути
що буде ранок як був день і вечір
і буде березень як нині лютий

2015-02-10

danylo_kubai: (боєзда)
2013-11-21 08:41 am

(no subject)

коли пішла славетна минувщина
а потім тяжка випробуванщина
а замість френсисфукуямщини
чорнобильфукусимщина
важко вирізняти
де славетна минувщина
а де ганебна злочинщина

danylo_kubai: (Default)
2013-09-03 09:28 am

щодо природи пекла врлбр

молитва
елемент упаковки
напівприготованих душ
зважених
і знайдених відповідними
технічним умовам
світобудовним стандартам
і на кожній
поруч із баркодом
можна прочитати
виготовлено (дата, час)
(в)жити до (дата, час)

нереалізованих
до кінцевого терміну
забира кулінарія

danylo_kubai: (боєзда)
2013-09-03 08:44 am

0,159

по множинах варіацій
імітацій,
профанацій
доля европейських націй
начебто така тяжка
що загроза від приїжджих
заробітно-понаїжджих
вимага чітких єднаннів
смолоскипів
фюрерка

щоб зростала біла сила
лупцювала
і місила
треба бити лібералів
наркоманів
голубих
профспілкових активістів
антифа і анархістів
незалежних журналістів
всіх карочє не своїх

а в компанії зібравшись
набалакавшись
ужравшись
треба зі страшним обличчям
зіги кидать в об’єктив
бо дівки від цього мліють
і без сексу вагітніють
народити щоби чистих
непорочно-променистих
білошкірих дітлахів

danylo_kubai: (Haku_puffs)
2013-03-21 01:11 am

Після обрію

Цитуй, декомпонуй, підтирайся гусенятами
«засади неопантагрюелізму»

I am un chien Andalusia (x3)
Wanna grow
Up to be
Be a debaser
Black Francis, The Pixies

Чорт такий як чоловік, тільки сраки не має

Мандрівник після обрію
у середньому глибшає,
пропуска завантаженими
відчуттів супертанкери
із рідкими веселками
та сердитими добривами,
запізнілих ночей
невигойними ранками.

Після обрію легко
не вважати обтяжливим
найдрібніший зв’язок
розуміти як розв’язок
каузальних рівнянь,
отож, не хвилюватися —
це і право центральне,
і єдиний обов’язок.

Емоційненько так —
  весь об’єм обійнявши —
чи раціональненько —
  осягнувши весь обсяг —
мандрівник після обрію
то людина чи пікся,
чоловік, сракомить,
чи й підтертися досить?


danylo_kubai: (Haku_puffs)
2013-03-21 12:41 am

Аркуш без людей

найбільшим від «найболючішим»
географічним закриттям
епохи чималих географічних закриттів
була втрата
надії на можливість
ще не раз починати
з чистого аркуша
землі без людей
чи землі виміняної за безцінь
у вважай що не зовсім людей
   тобто людей настільки
   щоб із ними мінятися
   і не настільки
   щоби було соромно їх дурити
ще не раз починати
зі свободи й самореалізації
що непомітно ставатимуть
самослав’ям® та садомазодержав’ям™
міцною рукою
неповерненням
пошуком чистого аркуша

але площину зібгано в кулю
скарабеями глобалізації
відповідно час
випростано у стрілу
і поки філософа історії турбує
хто і як і навіщо поцілює нею
усе що поцілює нею
і коли вже вона сингулярність
прокидається внутрішній зцілювач на ім’я зголодніння
зазира в холодильник а там холодильник
тобто їжа вона за дверима але не оцима
треба йти до людей для яких ти не зовсім людина
   тобто досить людина для усмішки
   й договірних стосунків
   і не досить для того аби не було очевидно
   що за браком міжзоряних каравел
   хтось чия постать прозирає за їхніми плечима
   намагається виміняти в тих кого зве клієнтами
тільки землю чи душу
?
чи і землю і волю
мережити чистий аркуш
?