danylo_kubai: (Default)
Виношу з коментів до оцього у тов. [livejournal.com profile] induktor.

1.

у певному сенсі
(коли буває якась «певність»
і можливо означити
дещо
як «сенс»)

всі теми на світі
найкраще вкладаються
на прокрустову розкладачку
обридлих чотирнадцяти рядків
нудни́м ямбом


2.

рядків не вишиковуючи фрунт
і не вишукуючи сенсів між ошуки
знезначених своїм лунанням звуків
закінчень перетворених на шпунт

писати вірш собі зв’язавши руки
і звати його вільним — чим не бунт
не намагання відшукати ґрунт
надійніший за ці ритмосполуки

де вальсування де тупе ать-два
гуде від віршоритмів голова
і хочеться чи шаффлу чи синкопи

але чомусь здебільшого бува
у вільних віршах аритмія нежива
коротше блядь Європа


danylo_kubai: (Дракон Скажена Корова)

мрія збутися
намагання самовисловитися
самовихлюпнутися
екзобрутальністю
в ув’ядання чиїхося вух
обертаючися
шпулею на їхні нерви
показати нарешті їм
як притомність притомлює
як свідомість зсудомлено
павутинням чуттів
попід стелею
сподівань і очікувань неба
показитися
заледве не самовбитися
з часом перебіситися
вдосконалитися
і спроститися
і позбутися

© Данило Кубай. Автор дозволяє необмежено поширювати точні копії цього тексту за умови збереження цього повідомлення
* одне з джерел натхнення

danylo_kubai: (Default)
Сьогодні помітив викладеність своєї добірки на «Іншу Літературу», і, зауваживши, що із форматуванням та заголовками там дещо коїться, та припустивши, що виною — нелюбов неканонічних вебмейлів до расово православного вуличного HTML, продублював причіп свого листа до тов. Сергія Пантюка, яким поїхав матеріал, як goooooogle document, про що набухтів коментарем.

І не встиг я дочитати похмурі креативи тов. Вано Крюґера, з яких хотілося би особливо відзначити документальний за сюжетом жах щодо обличчя і вічного вогню й повернутися взад до сторіночки зі своєю публікацією, щоби скопіювати її адресу сюди, як ПЗРК моєї уваги помітило, що процес усунення пошкоджень вже пішов™, та усвідомити, що несталість тексту — одне з того, за що варто любити ті їхні ці наші ці свої власні швидкоплинні інтернети.

А от осадочек остался з форматуванням все (принаймні на поточну мить) лишилося, як було, хоча ну що заважає зкопіпейстити HTML-код, а не текст з недоглядача? До речі, щодо рук, місць, звідки вони ростуть та дурної звички зазирати у вихідняки…
elinks -source http://inlit.com.ua/node/3457 | head -n 6 )
danylo_kubai: (Default)

На якійсь справді, коли така справда буває, верстка віршованого текста передбачає, що отриманий лівою виключкою блок, в свою чергу, має виключатися на оптичний центр шпальти. Так само, як епіграфи/посвяти мають виключаюти ся по лівому краю, але край цей має зсуватися на більше половини ширини шпальти, і цього інтуітивно хочеться багатьом, що породжує неймовірної краси артехвакти, наприклад оцю, скажімо так, своєрідну верстку епіграфа. А хочеться же ж чогось (приблизно) такого:

Як помру, то поховайте
Мене на могилі

Т.Г.Ш. Кобзар™

Як помру, то не забудьте
мене поховати:
у сиру огидну яму
трупа заштовхати.

Як не вийде в домовині,
зійде й у пакеті —
краще місця за Вкраїну
нема на планеті!

 

щодо того, як це виходить )

 

Blogged with the Flock Browser
Заодно не можу не зауважити, що Flock не має підтримки lj-cut.
danylo_kubai: (Default)

кордоцентризм
22-рядковий сонет

На серце розум хмаркою наліг —
на перше листя сніг;
а гілці мариться, що те минеться —
кричуща випадковість, лячний збіг,
кочівників набіг…
Ламається вона, і коле серце.

Це зблід, зібгався аркушем розліг,
вкрив порохом поріг,
а йти вже час, тут про рушання йдеться
звідтіль, де холод зело переміг
та небеса обліг,
ув очі всипавшись дотепним перцем,

цементом зимних та рипких іроній,
самоіроній,
коли крик болю в горлі душить сміх,
збиває вітром з ніг,
бурульками жбурляє із балконів.

Та хмари розганяє кровобіг,
а сонце топить сніг;
і гілка, злам відбувши у полоні,
в буянні листя тоне,
як подорожній в плетиві доріг.

(copyleft) Данило Кубай. Автор дозволяє копіювання і поширення тексту за умови збереження цього повідомлення

Щодо форми. )
danylo_kubai: (Default)

Цитатко нульова. Вона викликала в мене сміхову істерику. На роботі. В процесі запари. В процесі якої і писалося подальше, та що за стислістику — звиняйте.

Bulgarian poet Venko Markovski wrote and published more than 100 crown of sonnets, which also contained acrostics, dedicated to different historical figures.

Болгарський (і македонський) поет Венко Марковски написав і видав більше ніж 100 вінків сонетів, що також включали акровірші, присвячені різним історичним фігурам

Crown of sonnets - Wikipedia, the free encyclopedia

Необхідна заувага, щоби не знепритомніти від жаху боляче. Те, що їхньою називається Crown of Sonnets, або, за іншими даними (відповідно до яких, crown — просто низочка сонетів, де останній рядок n-1 є першим в n-ному), sonnet redoublé, нашею — вінок сонетів (де низочка складається з 14 сонетів, а їхні перші рядки утворюють 15-й сонет, маґістральий). А те що російською корона сонетов (ще одна ітерація, кожен сонет з вінка стає магістралом для вінка другого порядку) я називав би вінком вінків, бо:

  • Не-російські джерела про таку форму тихо мовчать або згадують побіжно
  • Російські джерела не просто згадують неодмінно, а й часом наводять винахіднега цього ітеративного кошмару — звісно, росіянина — Ілью Сельвінського
  • і, для посилення — коронна цитатко №1:

    трохи трьопу )

    Иного мнения придерживался новосибирский поэт Юрий Гусев. Весной 1973 года он начал работать над короной венков сонетов. Работа над ней продолжалась более 25 лет, и вот в начале нынешнего года появилась изящно оформленная книжка, на обложке которой выведены три магических слова — «Корона венков сонетов».

    Сибирские Огни - литературно-художественный журнал.

  • але і російською замість «корона сонетов» кажуть «вінок вінків», наприклад отут (дивитися дуже нешкідливо, гггггг)
  • а для подальшого загострення нездорової параної та практикування міжнаціанальної компаративної пенісометрії — коронна цитатко №3. Або ж королівська цитатко:

    трохи трьопу )

    І ось нещодавно у сумському видавництві «Слобожанщина» виходить книга «Королівський вінок сонетів» Юрія Назаренка. Теорія перестала бути винятково теорією. Долаючи її практикою, Юрій Назаренко не спинявся і впродовж п'ятнадцяти років життя плів свій королівський вінок. І сплів. Звичайно, слово про цю книгу скажуть літературознавці, колеги по поетичному перу. Вони зважать і оцінять, якщо не сьогодні, то з часом. Для нас безсумнівним є одне: створено феномен, якого досі не було, наскільки відомо, не лише в українській — у світовій літературі.

    Україна Молода :.: Регіональні новини

І після цього дехто забороняє мені колупатися пальцем в носі називає мене формалістом? Я накрапав лише декілька віночків (коли бути точнішим, сонетів сонетів, з маґістралом попереду), з яких лишив два, оцей і оцей (б’ється головою в клавіатуру, утворюючи клавіатуроповал :-)

UPD на правах посилки
…посилаю невблаганне, люте, всепроникне проміння срачки авторам т.зв. WISIWYG редакторів HTML, що расово винищують вміст атрибутів href тега a, і обіцяю собі 100% невикористання такої шняго.
danylo_kubai: (Дракон Скажена Корова)
Подібний допис варто починати з посипання голови вмістом попільнички. Що ж, я теж часом хворію на домінування звичної форми над напханими до неї картинками. Зрештою, писати катренами з перехресним римуванням — штука, стандартніша в нашій поезії за USB-роз'єм в сучасному залізі чи за CGI в серверному мотлосі. Ця множина форм напрочуд різноманітна, добре звучить і сприймається природною без надмірних зусиль з боку автора. (Намацує другу попільничку) Так само не оминула мою творчість пошесть атонально-аритмійно-кульгавого верлібробуду, сиріч записування куцих думок у стовпчик, хоча справжній, якісний, верлібр має бути музлом ще більшою мірою, аніж рівні шереги силаботонічної солдатні з їхнею маршево-техновою надвпорядкованістю. Але цей допис не про неконструктивну, як кузов старовинного, схожого на карету, авта, дискусію «верлібр vs силаботоніка», бо для мене це звучить десь як «молоток vs балалайка болгарка».

Днями я слухав виступ одного поета, який оголосив був, що зараз читатиме білий вірш. Я, позаяк дуже ніжно ставлюся до цієї, не надто поширеної в сучасному віршомазанні, форми, зосередився, готуючися сприймати обіцяний наїдок. Але — наче замість розрекламованого тістечка подали гарячу канапку з ковбаснею — почув верлібрик, і не той, який гітарний сольняк чи саксофонний імпров, а якраз малоструктурований потік свідомости, записаний у стовпчик. Ні, це був не поганий верлібр. Просто панові поету забракло фаховости називати речі своїми іменами. І в такій термінологічній заблуканості він дуже, несамовито, люто й нестримно, расово й канонічно не самотний. Так, мого «Бомбера», що за формою являє собою якраз білий вірш, в гостьовусі на Поезії.ОРҐ було обізвано верлібром, та й у тамтешньому класифікаторі ці дві форми з'єднано докупи. Відповідно, цілком невозбранно обзивати «вінком сонетів» цикл сонетоідів, а то й білих віршів, називати елементарну увагу до форми, яка багато в чому є частиною змісту (медія і є месідж, Маршалл МакЛюен) — формалізмом...

А що є причиою такої своєрідної ситуйовини?

Можливо, всмоктане з [censored] шкільної програми уявлення про «реакційну шкідливість» формалізму? Чи намертво прошита в міжвушний ПЗП асоціація позії з «даром», «талантом», чимось «від Бога», таким, що не потребує від адепта навчання і роботи, а лише переживань, «болю» (часто-густо не так екзистенційного, як алкоделіріумного), вкупі з мітом про цілющу простоту та неодмінну народність?

Я не закликаю віршописучу братосестрію до неодмінних нав'язливих штудій (© Джулай) твердих форм, хоча це вельмиповчальна забавка, кожному своє. Але варто бодай пам'ятати, що поезія це саме формалістичне штукарство з мовою, до певної міри технологія (від грецьких «τέχνη» — «мистецтво+вміння» та «λόγος» — «слово, думка, привід»), яку можно заюзувати лише частково, але без якої кіна не буде.
danylo_kubai: (Дракон Скажена Корова)
Підсумовуючи вжарення від пезренатції, не можу не висловити певний омаж Галині Крук. Порвало мій мозок, порвало без питань. Щодо решти учасників так сказати, за всієї політкоректности, не виходе.
danylo_kubai: (Default)

Галина Крук читає про чеченку-смертницю...

danylo_kubai: (tatra-t400)
В не те щоби дуже далекому минулому, прочитавши творчість кількох плюс-мінус свіжододаних авторів, скажімо так, унітазно-шовіністичного типу, я почав плюватися, блюватися, і, зрештою, потер з акаунта усі свої тексти, сповістивши про це у відповідному дописі свого жж. Трохи згодом, подумавши і проаналізувавши результати пошуку себе різними пошуковиками, ну й охолонувши міжвушним нервовим центром,  я вирішив, що нема жодного сенсу прибиратися з Поезії.Орґ, так само, як нема жодного сенсу брати до уваги рейтинги на цьому сайті. Плюс ще одна важлива відмінність від блога — на Поезії.Орґ читають не лише найсвіжіші дописи=поезії — читають все

Тоді ж я обіцяв невеличкий розбір переваг і недоліків Поезії.Орґ. 

(заодно гіперневдало тестуючи публікацію в жж з Google Documents :-), який  глюче шоянеможу, так що цей допис зроблено з оцього документа за допомогою завантаження у ворд і подальшого копіпейста в жж-шний візуальний редуктор (100 мегват проміння срачки з усіма трьома)
danylo_kubai: (f-104)
Завдяки подробицям на роботі випала остання запланована репетиція. Щоправда, на попередній ми з Імеджином вирішили, що, в принципі, готові.

А от із зайнятися піаром якось не склалося зовсім. Пропіарте, будь ласка, а краще -- приходьте в галерею 'Лавра' (мала сцена) в суботу, 24 травня, на 17 годину.
danylo_kubai: (Дракон Скажена Корова)

Орсон Скот Кард, коментуючи судовий позов Джоан Роулінг з приводу поттеролексикону, крім цілком слушних думок про те, що в літературі без використання творів попередників не обходиться, видав потік паралелей між поттеріадою та "Грою Ендера".

A young kid growing up in an oppressive family situation suddenly learns that he is one of a special class of children with special abilities, who are to be educated in a remote training facility where student life is dominated by an intense game played by teams flying in midair, at which this kid turns out to be exceptionally talented and a natural leader. He trains other kids in unauthorized extra sessions, which enrages his enemies, who attack him with the intention of killing him; but he is protected by his loyal, brilliant friends and gains strength from the love of some of his family members. He is given special guidance by an older man of legendary accomplishments who previously kept the enemy at bay. He goes on to become the crucial figure in a struggle against an unseen enemy who threatens the whole world.

Uncle Orson Reviews Everything
J.K. Rowling, Lexicon and Oz
by Orson

Оскільки мені давно здавалося, що Поттер трошки в якомуся сенсі Віггін, моя з цього приводу радіє й тащщиццо, особливо вивчаючи каменти на /., що, як завжди, рулять.

danylo_kubai: (Дракон Скажена Корова)
[info]strongowski 2008-04-04 03:57 pm
кожному своє, да? Я Жадана як прозаїка не читаю.

[info]haydamaka 2008-04-04 04:00 pm
всякому городу свій нрав і права...

[info]induktor 2008-04-04 04:03 pm
І правильно робиш - це геніальний поет світового рівня і другорозрядний прозаїк містечкового.


Як серед меломанів пари поколінь неможливо уникнути обговорення творчости колективу з дескриптивною назвою The Beatless, пофіг про яке інше музло йшлося, серед докволалітературної публіки поточної України нема куди дітися від монументальної постаті тов. Жадана… І ну нема на те ради, що змушує мене взятися за перо побуцати пальцями клаву.

Прозові твори сабджа я за якимось одним винятком ніасіліл патамушта ліньки, та й той, що прочитав, не надто пам’ятаю. З поетичної творчости Сергія знаю напам’ять «Переваги окупаційного режиму» і якось вирізняю ще пару-трійку текстів типу «Пластунки N». Міцно зроблені жаданові тексти, НЯП, римовані; жадановерлібри написані дещо не так міцно, інколи це взагалі просто дженерік текст (багато в чому подібний до тієї прозовини, яку я асіліл) написаний в стовпчик.

З іншого боку, в списках зацікавлень жж-юзвірів слово «Жадан» трапляється на момент, коли я це пишу, 247 разів, а слово «жадан» — 52. Для порівняння, «Забужко» дає 35, а «забужко» 5; «Стронговський» 5, «стронговський» 2, «стронґовський» 7; «поезія» 449, «Поезія» 18… Тобто, для 64% жж-юзерів, що цікавляться поезією, поезія це Жадан.

Тому, погоджуючись з оцінкою [info]induktor’ом Жаданової прози, не можу поділити його ж оцінку Жаданової поезії, яка не може бути об’єктивною, бо я не [info]камера , а жива людина зі своєю особистою історією, в якій тексти Жадана з’явилися далекого 1994-го, і справили добре вжарення. Настільки добре, що подальший розвиток творчости Сергія для мене був скоріше розчаруванням з просвітами ніж спостереженням за становленням «геніального поета світового рівня». НМХР, добрий поет Жадан настільки пафосно крутим не є, більше того, часом мені і не лише мені думається, що найкращим зі свого покоління він здається такій масі народу лише через свою аномальну розкрученість, до якої приклалися деякі представники старшого покоління, з якими Сергій знайшов певну спільну мову. Через що жаданоцентричність, що є добре замаскованою де-що-інш.-центричністю — явищо тимчасове. НМХР, звичайно.

Blogged with the Flock Browser

Profile

danylo_kubai: (Default)
Данило Кубай

February 2017

M T W T F S S
  12345
6789101112
1314 1516171819
20212223242526
2728     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 23rd, 2017 06:57 am
Powered by Dreamwidth Studios