danylo_kubai: (усмішка)

Я вже колись постив у жж посилання на макет цієї ненадрукованої книжки, але з тих пір не лише минуло багато так званого часу, але й поліг у минуле сайт, на якому лежала її pdf-ка, тому мені здалося цілком незайвим запулити її макет на issuu і нагадати про неї тут. Так, я зануда і бояню, але сьогодні мені можна, я вважаю.


danylo_kubai: (Default)
Нова версія брехні

Він легко мирився
з єдиним клопотом:
найостанніше
було нескінченним.

Василь Стус

Правда була новою брехнею
і коли ми збагнули це
рейки заполонив
гуркіт
нескінченного потягу
що розтинав тишу ріки
залізною потворою мосту

ми були проваллям
на краєчку тієї конструкції
ми були колесами
збожеволілими колесами
оглухлими від стукоту своїх сердець
ми були молитвою
і марною була та молитва

тоді ми прокинулися
в падінні
між мостом і водою
і тільки встигли збагнути
що правда була новою версією брехні

1995


DSCF4876.JPG

Posted via email from kubai's posterous

danylo_kubai: (Default)

Місяць, повний скалок неба, наче марево чиєсь,
тихо ковзає дахами, світлом ґраток пестить вікна.
Ти спинився серед міста, серед промінців та лез,
і стоятимеш, допоки віра у прийдешнє зникне.

Ранком ти вернеш додому, де ховаєшся від сну,
ніч нову аби зустріти як облуду чи офіру,
серед спалахів трамваїв замасковану весну —
у глибинах божевілля, порохняви та квартири.

Заховатися від Сонця за мурами слів чужих,
і прокинутися вчора — серед олівців і зради,
в телевізорах новини, у кишенях тільки сміх
і півтисячі шляхів залишилося позаду.

Знову час мине нечутно — срібним дзвоником на сході,
ти зупинишся у місті серед скла та самоти,
і помітиш: все так само, бо у ночі є господар —
місяць, повний скалок неба, наче тиша, наче ти.

вересень-жовтень 1990 р. (з книжки «Руни»)

© Данило Кубай. Автор дозволяє необмежено поширювати точні копії цього тексту за умови збереження цього повідомлення

danylo_kubai: (Default)

Бувають абсолютно безпонтові ситуації. Наприклад, надвечір спекотного дня можна піти на пляж, погавкатися, так і не скупатися, взаємонаобразитися, загубитися, а в пам’яті телефона з того дня залишиться дитинко на бульдозері. Можливо, в кожній безпонтовій ситуації є якийсь прикольчик, який варто зберегти…

Blogged with the Flock Browser
danylo_kubai: (Дракон Скажена Корова)

Днями я обіцяло продовжити практику викладання за допомогою Picasa своєї графічки. А оскільки серед вже викладеного була роботка з досить цікавої серії, то саме з цієї серії чому б і не почати продовжувати :-?

Люди і комп'ютери
іллюстратор, ґрафір




Для любителів цього діла — фрагменти з лоґу творчого процесу :-)

ICQ лог (обрані фрагменти) )
danylo_kubai: (Haku_puffs)
Оскільки й сьогодні Марина не завела сайта чи блога, а мені дуже свербить кинути в голови піпла чимось суттєвим і кутастим, не бачу іншого виходу, аніж знову пульнути це сюди. Що називається, енджой:


Самолётик мой легче пёрышка,
Управляется вдохом и выдохом.
Не скучай по мне, моё солнышко,
Мне нальют сакэ перед вылетом.

Мне нальют и прочтут воззвание,
Потому что они обязаны.
Города мои деревянные
В чёрном небе горят алмазами.

Города твои уцелевшие
Заживут под асфальтной корочкой
Тесной улочкой, узкой лестничкой,
На сервант восковой японочкой.

Вдоволь славушки, вдосталь силушки,
Над Европой звенят бокалами.
Самолётик мой сложит крылышки,
Чтобы камнем упасть на палубу.

©2006 Марина Муляр
Песенки о свободе(станом на 2001(?) рік)

Profile

danylo_kubai: (Default)
Данило Кубай

February 2017

M T W T F S S
  12345
6789101112
1314 1516171819
20212223242526
2728     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 23rd, 2017 06:57 am
Powered by Dreamwidth Studios