Jul. 21st, 2015 01:47 am
danylo_kubai: (Ейджент Оранж)

хай морем тиш ударить в вуха ніч
жаби собаки цвіркуни цикади
де шурхіт крил де дизельні рулади
і це для тебе тиша бо мовчиш

як світ довкола не зі слів та речень
сюжетів одкровень та порівнянь
обов’язків справ честі та змагань

він затишно і звично небезпечний
до ніжності безжальний грубо гречний
байдужий до зізнань твоїх і знань

і як ти чуєш звуків вал і радий
що розрізнив його у візерунках тиш
облиш всі образи а тільки шум залиш
і дай йому зливатися в баладу

danylo_kubai: (Default)

зайти до себе як в музей
не так своїх наскільки прагнень
зайти неначе в колізей

тінеборінь і самозборень
але зайти а не вповзти
бо небагато у житті
листочків здатних зрити в корінь

минань усіх і перетворень
і як один із них це ти
тоді радій тоді квіти
зеленим острівцем у морі

напоєний росою спраги
світ упіймавши та не цей
із трепетом та без поваги

ти в моїй техніці, %username%
danylo_kubai: (Default)

покинутих машин псевдоархітектура
червону лінію лама нахабно
аж за бордюром

немов забарикадувати прагне
новобудов бетониво похмуре
лунке й похабне

їм ще багато кальп рости в асфальти
у кабелі пускаючи коріння
поки набута нехіть до блукання
їх поєдна з гранітом та базальтом

ржа до іржи каміння до каміння
до смальти смальта мжичка до туману
провалля до проваль і між проваль тих тануть
покинуті машини

danylo_kubai: (Default)

Низходження

дощу назустріч сходячи з небес
з морських глибин визбируючи річку
життя свого знаходитися десь

надибуючи себе як пивничку
знаходить бодунами гнаний бевзь
і задуває келих наче свічку

яку дотримати бракує сил
бо протестує тіло задубіле
що як автівку підрізають крила
і вже катма що швидкості що крил

самі світлини тлом де править килим
символізуючи надійний тил
заздалегідь проплачених могил
кого впіймали хай і не ловили

Posted via email from kubai's posterous

danylo_kubai: (Haku_puffs)
Тут, імовірно, мала би бути посвята деяким розкрученим авторам, яких легко надибати у списках зацікавлень української підмножини жж та|або тов. Морісону, але її тут немає :-)

Гальванизуючи покійний рок-н-рол
підстаркуватим від народження верлібром,
між речень пхаючи тринітротолулол
багатогранно — і за кожною з них фол
і, як не витребенька — точно вибрик;

киряючи у ритмі молитов,
роздаючи автографи, як прутні,
за сраку мацати незайману любов,
і бути епатажним знову й знов
та одночасно моднім й незабутнім;

німішати і тихшати і зник,
і як не був, і навіть біль відсутній,
і байдуже, і стисненіш за крик
з яким теперішнє народжує майбутнє…

25.10.2007 05:30
© Данило Кубай. Автор дозволяє необмежено розповсюджувати точні копії цього тексту за умови збереження цього повідомлення

Profile

danylo_kubai: (Default)
Данило Кубай

February 2017

M T W T F S S
  12345
6789101112
1314 1516171819
20212223242526
2728     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 23rd, 2017 06:56 am
Powered by Dreamwidth Studios