danylo_kubai: (Дракон Скажена Корова)
Деякі події в історії ніби не завершилися. Дивно, але я не чув про переслідування за використання прапору рабовласницької Конфедерації в США, а громадянська війна для америкосів — найбільше кровопролиття в їхній історії. Так само, як не пригадую, щоби ім’я Наполенона Бонапарта використовувалося як стандартний штамп «абсолютного зла».

А от із Гітлером і Третьою Імперією вийшло якось інакше.

Може здатися, справа у Голокості, але, за всього моторошного масштабу і техногенного цинізму цього геноциду, він настільки не поодинокий, що цинізм наголошувачів його унікальності зіставний хіба із цинізмом його заперечувачів. Але чомусь інші видатні геноцидники удостоюються назвисьок-виправдань, називаються «ефективними менеджерами», «вождями світового пролетаріату», «великими кормчими» чи «батьками (націю вписати)» .

З приводу «націю вписати» хочецця зупинитися уважніше. Так, я про Туреччину й неймовірно позитивного (англомовна вікіпедія цнотливо не виживає слова «genocide» у статті про нього) геноцидника вірменів, та й назагал християн Мустафу Кемаля, також відомого як «Ататюрк», що означає «фюрер батько турків». Власне, він і є найбільш недемонізованою подобою сьогоднішнього іменинничка.

Один — Кемаль — непогано знався на геометрії і був автором підручника, другий — Адольф — був непоганим художником, ще й впливовим промдизайнером — ескіз передка Фолькскваґена-«Жука» належить саме Алоїзовичу, як це не неполіткоректно…

То я про що?

Я про те, що НМХР ідеальне зло вигляда як твердження, що

Є добрі люди і є погані люди, і дуже добре було би, якби всі добрі люди тихенько змовилися, вигострили ножі, й несподівано вигубили поганих людей.

І це твердження є абсолютним злом не тому, що можлива помилка у визначенні «добрих» і «поганих», а тому, що воно перетворює найдобріших на поганих, і на якійсь ітерації може означати лише тотальне нещадне знищення всього, для чого ми маємо непогані й достатні засоби

Nuff said
danylo_kubai: (Default)
Взято з A Soviet Poster A Day
Blogged with the Flock Browser
 

А, ледь не забув. Цікава деталь — на плакаті И-16 тип 4 чи 5 — кабіни закриті (а на 1941 НЯП основна маса «Ішаків»  у передових частинах — типи з 10 по 24)

Читач

Jun. 23rd, 2008 08:20 pm
danylo_kubai: (Default)
Saint-Exupery leaving Bastia Borgo

Лис прощається з Принцом
Сент-Екс сідає в кабіну
чує крізь рев моторів
як клацнули замки шасі
і небо так схоже на море
як Лайтнінґ не схожий на човен
і море так схоже на небо
як хвилі на пір’ясті хмари
читач закриває книжку
читач шолом одягає
планшет ляга на коліно
ноги торкають педалі
його стодев’ятий підстрибує
слухняно пірнаючи в небо
і небо так схоже на море
що Лайтнінґа тіло сріблисте
здається одною із рибин
дивним тритілим монстром
якого кортить вполювати
і як підсікає рибалка
палець ляга на гашетку
і кулі рвуть алюміній
лускою летять уламки
і море так схоже на небо
що Лису в цю мить здається
що він мандрує за Принцом
по затишних дивних планетках
в спокійній багаторічній
грі хвиль із браслетом Сент-Екса
грі долі з його читачами
прирученими навічно

Horst Rippert Saint-Exupéry

If I had known it was Saint-Exupery, I would never have shot him down. I loved his books

Horst Rippert

© Данило Кубай. Автор дозволяє необмежено поширювати точні копії цього тексту за умови збереження цього повідомлення

danylo_kubai: (Default)

Ніщо це сонце у її очах,
спеклись коралі крови на губах.
У світі, де були Шекспір і Бах,
лишилися ненависть, біль та страх.

У кам'яниць підпалених свічках
дитячих мрій килимобомбний прах,
і спроба вижити, і біг, і крах,
і найрідніше тіло на руках.

А хмари — хмари бомберів — зеніт-
них батарей волання в світ
ударні хвилі обривають квіт
з садів — це на чоло її привіт.

Її волосся мов колючий дріт,
а довкруги саме життя горить.

Над Німеччиною, B-17 «Летючі фортеці» з 398 Бомбардувальної групи під час нальоту на Ноймюнстер, 13 квітня 1945.

(copyleft) Данило Кубай. Автор дозволяє необмежено поширювати точні копії цього тексту за умови збереження цього повідомлення
update
у камрада [livejournal.com profile] _ransom наведена вище фотка викликала музичні асоціації. Насправді, сам цей сонет дуже й дуже навіяний довколамузичним креативом, що свого часу порвав мене страшно й несамовито. «Though there's one motor gone/We can still carry on/Comin' in on a wing and a prayer»

Profile

danylo_kubai: (Default)
Данило Кубай

February 2017

M T W T F S S
  12345
6789101112
1314 1516171819
20212223242526
2728     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 23rd, 2017 06:57 am
Powered by Dreamwidth Studios