danylo_kubai: (насправді)

Спостерігаючи чи різноплинність хмар
чи марність спроб усе запам’ятати —
мурашник догорілого багаття
чи втечодром тролейбусних почвар —

поміть, самотнє «я», як їх багато,
чужих, інакших, інших. Як ліхтар
приваблює комах, усяк сприймар
їх прикликає здатністю сприймати,

і сам для інших інший і чужий,
не усвідомлює, для чого треба
це розмаїття вражень і подій,

але як води відбивають небо,
ум тільки відбиток довколишніх подій
і в дзеркалі нікого окрім себе.

danylo_kubai: (насправді)

знаєш а вона знала
про ляльку в отій валізці
часом вона любила
протираючи її під час прибирання
напівнамацувати її контури
у валізки під шкірою
(мокра ганчірка
і роки життя у сухому залишку)
цікаво яке в неї обличчя
бліде чи нарумянене
яке волосся
чи згинаються ручки-ніжки

у валізки під шкірою
тривожно тихо
(на відміну від ембріонів
ляльки не ворушаться)
в тому є щось вікторіанське
як у валізі щось тривожне
щоразу під ганчіркою
(три нею вогкою три)
промацуваніший контур
і ближчий день
коли їй зрозуміло стає
валізку не можна відчиняти
на ляльку не можна дивитися

її рука здіймається
її рука вогка
під її рукою
роки життя в сухому залишку
над ними лялька на схилі

і личко її металеве
і меч а не мир у руці

danylo_kubai: (боєзда)

життя не сторінки і час не пальці
Бог не письменник критик чи читач
а вчинки не вантажики на шальці

все нерозривно-плинніш тож пробач
буття не надто дружнє до блукальців
і не враховує химерність їхніх вдач

нема зав’язок серед кульмінацій
задачі й розв’язки лише фігури мови
і як сюжет побачиш випадково
то крізь люциду спрощень-профанацій

тому не відчуваючи любови
до сенсів-нонсенсів і хибних рацій
не оповісти і не сподіватись
сповідати невисловимість слова

danylo_kubai: (Default)

покинутих машин псевдоархітектура
червону лінію лама нахабно
аж за бордюром

немов забарикадувати прагне
новобудов бетониво похмуре
лунке й похабне

їм ще багато кальп рости в асфальти
у кабелі пускаючи коріння
поки набута нехіть до блукання
їх поєдна з гранітом та базальтом

ржа до іржи каміння до каміння
до смальти смальта мжичка до туману
провалля до проваль і між проваль тих тануть
покинуті машини

danylo_kubai: (Default)

притрусить снігом наче часом вчора
як спогад сном здається уві сні
і на подвір’ї тоне привид моря

щеза як втома ніби тіні на стіні
чи як чудес очікування обрій
ніщо не долина із далини

здається що поменшало машин
і тільки зрідка жовті хтиві фари
як звірі чарівні або примари
у заметілі позначають їхній гін

дерева в білому як санітари
у позаплетених ставках вітрин
і ти зупинений і сам на сам один
притрусить снігом мрії і запари

2015-02-05

згадкою про спогад
забутою разом з торбинкою
за тролейбусною зупинкою
замерзають промоклі ноги

кожною себе частинкою
відчуваєш як марно і вбого
пам’ятати свої тривоги
і натхнення розтринькані

та забути не значить не бути
а в інакший спосіб збуватися
залучаючи інші маршрути

аби бути не записом написом
а давати пошуку суті
самоконструюватися

2015-02-09

спростися рівнянням
як скрепер зарівнює шлях
як патерни світлотіні в очах
виявляються обличчям коханої

спростися але не до з праху у прах
про що замислитися ніколи не рано
не до стріли не до рани
і першим поспрощуй страх

а ранок на пучечках пальців залиш
запах снігів і крихку знерухомленість квітів
не спрощуй навіть пташиний послід горищ

не спрощуй навіть бажання усе спростити
бо ти і є всім що сприймаєш і чим гориш
світлом у світлі

2015-02-10

калюж зимових склиста калі-южність
новин воєнних прохолола крівця
у кожній жертві причаївся вбивця
чекає миті помсти вперто й пружно

лишились мрії небом на долівці
лишились наміри скалічені недужі
повз них байдужо сунуть небайдужі
аматори герої початківці

у світ минулий неможлива втеча
надійно зламано знеболено забуто
колись стабільне менш за порожнечу

і дивно звідкися з глибин почути
що буде ранок як був день і вечір
і буде березень як нині лютий

2015-02-10

danylo_kubai: (Ейджент Оранж)

Повторюваністю свята,
розвиднюваністю мли
волхви в будівельних шатах
за зіронькою пішли.

А пластик ставав кевларом
і камуфлом — помаранч,
лиш зіронька їм сіяла
десь за Іловайськом аж.

Крізь блокпости й заметілі,
крізь тиші ватяний крик
волхви просувались до цілі,
волхви доправляли дари.

І зірка спинилася й згасла
чиїмось коротким життям,
і ось та солома в яслах,
сліди родини з дитям,

та марні ладан і мирро,
і марний янголів спів —
волхви в Бетлеєм ся спізнили
на повних тринадцять днів.

danylo_kubai: (боєзда)

коли пішла славетна минувщина
а потім тяжка випробуванщина
а замість френсисфукуямщини
чорнобильфукусимщина
важко вирізняти
де славетна минувщина
а де ганебна злочинщина

danylo_kubai: (Default)
Був момент, коли мені переживалося, що я не веду блоґ як щоденник в стилі «любий щоденничку», чи не цвірінькаю в твіттер 100500 разів на день, були часи, коли мені здавалося логічним не лише тотально перейти до пикокнижки а й лишити її у форматі ще одної служби в Pidgin, і pacman -R pidgin для гарантії. Але потім я зрозумів, що живу серед морів копіпасти, причому вже не стільки копіпасти «контенту», як копіпасти почуттів, і я зазбоґоївся.
danylo_kubai: (Default)

молитва
елемент упаковки
напівприготованих душ
зважених
і знайдених відповідними
технічним умовам
світобудовним стандартам
і на кожній
поруч із баркодом
можна прочитати
виготовлено (дата, час)
(в)жити до (дата, час)

нереалізованих
до кінцевого терміну
забира кулінарія

0,159

Sep. 3rd, 2013 08:44 am
danylo_kubai: (боєзда)

по множинах варіацій
імітацій,
профанацій
доля европейських націй
начебто така тяжка
що загроза від приїжджих
заробітно-понаїжджих
вимага чітких єднаннів
смолоскипів
фюрерка

щоб зростала біла сила
лупцювала
і місила
треба бити лібералів
наркоманів
голубих
профспілкових активістів
антифа і анархістів
незалежних журналістів
всіх карочє не своїх

а в компанії зібравшись
набалакавшись
ужравшись
треба зі страшним обличчям
зіги кидать в об’єктив
бо дівки від цього мліють
і без сексу вагітніють
народити щоби чистих
непорочно-променистих
білошкірих дітлахів

danylo_kubai: (Haku_puffs)
Цитуй, декомпонуй, підтирайся гусенятами
«засади неопантагрюелізму»

I am un chien Andalusia (x3)
Wanna grow
Up to be
Be a debaser
Black Francis, The Pixies

Чорт такий як чоловік, тільки сраки не має

Мандрівник після обрію
у середньому глибшає,
пропуска завантаженими
відчуттів супертанкери
із рідкими веселками
та сердитими добривами,
запізнілих ночей
невигойними ранками.

Після обрію легко
не вважати обтяжливим
найдрібніший зв’язок
розуміти як розв’язок
каузальних рівнянь,
отож, не хвилюватися —
це і право центральне,
і єдиний обов’язок.

Емоційненько так —
  весь об’єм обійнявши —
чи раціональненько —
  осягнувши весь обсяг —
мандрівник після обрію
то людина чи пікся,
чоловік, сракомить,
чи й підтертися досить?


danylo_kubai: (Haku_puffs)

найбільшим від «найболючішим»
географічним закриттям
епохи чималих географічних закриттів
була втрата
надії на можливість
ще не раз починати
з чистого аркуша
землі без людей
чи землі виміняної за безцінь
у вважай що не зовсім людей
   тобто людей настільки
   щоб із ними мінятися
   і не настільки
   щоби було соромно їх дурити
ще не раз починати
зі свободи й самореалізації
що непомітно ставатимуть
самослав’ям® та садомазодержав’ям™
міцною рукою
неповерненням
пошуком чистого аркуша

але площину зібгано в кулю
скарабеями глобалізації
відповідно час
випростано у стрілу
і поки філософа історії турбує
хто і як і навіщо поцілює нею
усе що поцілює нею
і коли вже вона сингулярність
прокидається внутрішній зцілювач на ім’я зголодніння
зазира в холодильник а там холодильник
тобто їжа вона за дверима але не оцима
треба йти до людей для яких ти не зовсім людина
   тобто досить людина для усмішки
   й договірних стосунків
   і не досить для того аби не було очевидно
   що за браком міжзоряних каравел
   хтось чия постать прозирає за їхніми плечима
   намагається виміняти в тих кого зве клієнтами
тільки землю чи душу
?
чи і землю і волю
мережити чистий аркуш
?











































danylo_kubai: (Haku_puffs)

1. І ви були мертві вашими провинами і гріхами, 2. в яких ви колись звичаєм цього світу жили, згідно з владою князя повітря…
Еф. 2

так чи інакше
відстань до обрію
точніше
до несправжньої води
на обрії
ніяк не впливає
на той факт
що ми всі
істоти що галюцинують
хай і не завжди
це свідомлячи

наприклад інженер
що розробляв оцей рушій
спочатку уявляв собі
яким воно має бути
аби рухалося
що ніяк не впливає
на той факт
що воно поламалося

можна пробувати
зберігати спокій
підтримувати лад
у своєму бутті
окремій від усього світу
екзопланеті кабіни
але згодом ловити себе
на спробах наказувати сонцю
встати чи сісти
замість змусити себе
взятися до ключів і викруток

тоді
в твоїй пустелі
коли він спокушав тебе
владою над світом
був великим і значущим
хотів не так баранця
як диму від його всеспалення

чи вдовільнив би його
намальований баранець
чи можливість нагалюцинувати
ідеального баранця
в намальовану
чорну скриню свідомлення
саме такого як треба
для офіри всеуявлення

несподіванно дієвої

двигун можливо полагодити
він задвигтить
перетворивши на веселкове коло
вітрячок пропеллера
рушить літак у повітря
до води і життя

і не треба казати
що розмір принца
не має значення

найсумніше_місце_на_Землі™

Profile

danylo_kubai: (Default)
Данило Кубай

February 2017

M T W T F S S
  12345
6789101112
1314 1516171819
20212223242526
2728     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 23rd, 2017 06:56 am
Powered by Dreamwidth Studios